Інтерв'ю: Хлоя Мосс про адаптацію "ВИНОВНОГО" у Donmar Warehouse

Виновний, написаний Хлоєю Мосс, має світову прем'єру у Donmar Warehouse цього місяця. Вистава, основана на сценарії Den Skyldige Густава Мюллера та Еміла Нйгорда Альберцена, розповідає про поліцейського Джо [Рассела Тові], який отримує тривожний дзвінок на номер 999 під час нічної зміни. Нещодавно ми мали можливість поспілкуватися з Мосс про адаптацію Винуватого для сцени. Ми обговорили, що спонукало її працювати над проектом, як їй працювалося з Феліксом Барретом і творчий процес написання для однієї особи на сцені.

Як ви вперше потрапили у світ театру?

Я писала з дитинства! Потім, коли я навчалася в Манчестерському метрополітенському університеті, частиною курсу було написання п'єс. Я написала справді жахливу п'єсу в рамках цього курсу, яка, на щастя, так і не побачила світ! [Сміється] Незабаром після цього я переїхала до Лондона і почала участь у програмі молодих письменників Королівського суду. Я пройшла десять тижнів вечірніх занять у Саймона Стівенса, а в кінці відбувся бієннале фестиваль молодих письменників. Я надіслала свою п'єсу, яку написала під час цього курсу, і її поставили. Це було в 2002 році - досить давно! Отже, моя перша п'єса була на фестивалі, а потім через це Саймон зв'язав мене зі своїм агентом, чудовою Мел Кеньон, і все склалося. Це стало усвідомленням того, що я можу на цьому заробляти,

Що спонукало вас працювати над Виновним?

Два з половиною роки тому я отримала дзвінок від свого агента, і вона провела розмови з продюсерами та Феліксом Барретом, який уже був залучений. Мені справді подобається робота Punchdrunk та Фелікса, і це було дуже інтригуюче. Мене завжди цікавлять речі, які виходять за межі моєї зони комфорту. Я поговорила з ними і дуже добре з ними зійшлась. Я дивилася фільм [Den Skyldige] ще на початку, і більше його не переглядала! Але частиною причини, чому я дійсно хотіла зробити це, було те, що я відчувала тривогу при спробі адаптувати його для сцени, але це була й виклик - як зробити цю частину справді театральною. Немає сенсу адаптувати щось, якщо воно вже існує ідеально. Як ми можемо зробити це справжньою театральною подією? І розмови, які я мала з Феліксом, дійсно надихнули мене на це. А потім можливість зробити це своїм. Історія є адаптацією, тому ці речі на місці, але я подумала: "Я перестану звертатися до фільму і спробую створити цю частину, яка є чіткою адаптацією, але спробую зробити її своєю і зробити її справді театральною", сподіваюся, що нам це вдалося!

Для тих, хто може бути незнайомий з оригінальною роботою, розкажіть нам трохи про Виновного?

Звичайно! Це трилер - справжній на межі місця сидіння, старомодний трилер. Це також був ще один момент, який справді привернув мою увагу, оскільки мені подобається ідея впровадження справжнього трилера в театр. Ця форма є досить незвичною в театрі. Факт, що це трилер в реальному часі, є для мене дуже привабливим. І також історія, не розкриваючи занадто багато, розповідає про поліцейського на ім'я Джо, який працює в центрах екстрених викликів. У нього багато чого відбувається в особистому житті, і ми відчуваємо, що щось невідворотне наближається. Ми знаємо, що його відсторонили від активної служби, але не знаємо, чому. Потім він отримує дзвінок від жінки на ім'я Емілі, яка була викрадена. І залишок п'єси - це реальний час "проти годинника", коли Джо намагається зв'язатися з Емілі.

Розкажіть нам про ваш творчий процес написання Виновного?

Звісно! Тож я подивилася оригінал, а потім відклала його. Я справді заглибилася в те, що саме в цих персонажах я хотіла підривати. Є Джо, але це також про персонажа Емілі та її історію за сценою. Я вважала це справді захоплюючим, і хотіла розвинути це і створити справді потужні світи, хто ці люди, що вони пройшли, що вони за сценою. У нас багато телефонних дзвінків, тож ми отримуємо інформацію, і для мене було справді важливо тоді розширити, ким є кожен з цих людей, і це було справді чудово під час репетицій. Існує близько семнадцяти поза сценою персонажів, інших поліцейських або людей, які телефонує з власними надзвичайними ситуаціями, щоб справді створити ці світи і подумати, хто є цей новий персонаж, ким є Джо в цій інкарнації п'єси і ким є Емілі. Отже, було багато створення цього обширного світу, оскільки все відбувається в центрі викликів. Джо сидить за своїм столом, приймаючи ці дзвінки, але, сподіваюся, це не здається статичним. І багато з цього пов'язано з усвідомленням цих персонажів і ким вони є, отримуючи уявлення про них. Це почувається більш значним, ніж сума його частин - багато з роботи та мого творчого процесу полягало в забезпеченні саме цього.

Які відчуття від того, що пишете лише для однієї особи на сцені?

Досить цікаво та складно! Зараз тривають репетиції. Фелікс та Рассел [Тові] багато працювали над фізичністю - як змусити його піднятися зі столу, як змусити його рухатися - тому що це справді енергетично, адреналін підвищений. Але це екшн-трилер, зосереджений на дуже обмеженому просторі. Куди йдуть ці дії? Де фізичність цього? Я багато думала про те, як підтримувати це в інтересах, як тримати персонажа в русі. Куди вони йдуть? Яка їхня мова тіла? Оскільки це в Donmar, і Donmar настільки інтимний. З Гаретом Фраєм, який займається звуковим дизайном, і Анною Уотсон, яка займається освітленням, все надзвичайно та дбайливо налаштовано. Джо кидає Алка-Зельцер, і ви можете почути це бурчання завдяки чудовій звуковій роботі Гарета, а світло приходить на Джо завдяки роботі Анни. Все здається дуже напруженим, і це взаємодіє з ідеєю, що це не просто хтось, хто сидить на стільці. Є багато деталей, на які буде привернута ваша увага - ви помітите дрібниці.

Які відчуття від роботи з Феліксом Барретом як режисером?

О, неймовірно! Ми просто дуже добре зійшлися з першого дня, і це справді тривалий процес. Існує багато візуальних елементів, роблячи ці маленькі корективи і зміни. А дивовижне в Феліксі та Расселі полягає в тому, що вони дійсно відкриті до цих змін, оскільки це також досить страшно - вносити зміни на такій пізній стадії! Але сутність твору цього вимагає, адже ви насправді знаходитесь в тому моменті. Можливо, потрібно підкоротити цю репліку, можливо, тут не потрібно стільки слів. Отже, це був дуже колаборативний та чудовий процес загалом, і історія досить інтенсивна та жорстка, але це було дуже радісно, що добре.

Які відчуття від роботи над адаптацією чогось у порівнянні з оригінальною роботою як письменника?

Це може бути дивним досвідом! Я вже безпосередньо адаптувала щось, і, як я вже казала раніше, перше, що я задумуюсь, розглядаючи можливість адаптувати щось, це: чому б це робити? Деякі з моїх улюблених книг або фільмів я б не хотіла чіпати, тому що вони існують ідеально. Тож для мене це було першим викликом - як це могло би стати театральним твором? А потім роздуми про це і розмови, як зробити це театральним, раптом стали зрозумілими. Але якщо я не усвідомлюю цього, або вважаю, що щось ідеально, як роман, фільм або коротка історія, тоді це є проблематичним в плані адаптації чогось кращого. Тож мені потрібно вловити, про що це? Яке це велике філософське питання, яке ми ставимо? Це також підходить для театральної роботи, адже це був як голлівудський трилер, але тут також є елементи грецької трагедії. Це виглядає так, ніби воно дійсно підходить для сцени, і ви можете справді посилити це. Тепер я не можу повірити, що я колись сумнівалася, чи буде це добре для адаптації на сцені! Тож потрібно шукати причини, чому це повинно бути іншою формою, ніж та, з якої адаптовано.

Що ви сподіваєтеся, що глядачі винесуть з Винуватого?

Ну, по-перше, я просто вважаю, що це справжня захоплююча, напружена подія. Вона досить коротка, тому рухається швидко - немає часу на перепочинок. Ви занурюєтеся в це, а потім стаєте за кермо з Джо, цим персонажем. На чисто розважальному рівні, це просто справді захоплююча театральна подія. Вона ставить багато питань щодо припущень, які ми робимо щодо структур влади. Є щось у цьому, особливо в цю епоху соціальних медіа, і відчутті безпорадності, яке ми всі відчуваємо, спостерігаючи, як події розгортаються на наших екранах, і роблячи припущення щодо цього, створюючи наративи для речей, які можуть не бути такими, якими вони є. Тож, сподіваюся, це також відгукнеться у глядачів. Поряд з тим, що це чудовий театральний досвід та вдалий вечір, є й більші питання щодо великих інститутів та структур влади - хто має владу і як ми купуємо наративи про це.

І наостанок, як би ви описали Виновного в одному слові?

Американські гірки!

Виновний йде з 20 червня по 15 серпня у Donmar Warehouse.