Доступні мови
В наші дні ярлик "икона" здається, скрізь. Але для глядачів, які познайомилися з "Legally Blonde" на початку 2000-х років, Elle Woods справедливо панувала як один з найбільш культових жіночих персонажів епохи. Розвінчуючи гендерні стереотипи та будучи непокорною собою, Elle залишалася стійкою присутністю в поп-культурі протягом багатьох років, і новий серіал-приквел Prime Video доводить, що вона нікуди не піде найближчим часом.
Персонаж, якого Різі Візерспун зіграла у оригінальному фільмі 2001 року, а Лаура Белл Банді у бродвейському мюзиклі 2007 року, тепер втілює в життя Лексі Майнтрі. Під назвою "Elle", драмеді Prime досліджує ранні роки цієї, так, икони, коли вона навігує крізь небезпечні води своїх шкільних років. Harvard може і не бути складним, але середня школа виявляється великою проблемою для Elle, особливо коли вона далеко від сонячної Каліфорнії.
Серіал переносить персонаж у місто Сіетл близько 1995 року, де Elle вперше в своєму житті почуває себе не на місці. Пристосовуючись до нового оточення, вона розкриває небезпечний змисел у своїй громаді й з допомогою нових друзів намагається виявити винуватця, одночасно навчаючись важливих уроків про себе та про те, якою людиною вона хоче бути для своїх близьких.
Ми поговорили з showrunnerками та авторками Лаурою Кіттрелл та Каролін Драйс, які поділилися поглядами на процес написання, створення передісторії улюбленого персонажа та знаходження тону для нового серіалу. Усі епізоди першого сезону тепер доступні на Prime Video.
Попередження: спойлери до епізодів шість і сім.
Це інтерв'ю було скорочено для ясності та довжини.
Очевидно, існує багато іншого матеріалу про Legally Blonde. Є оригінальна книга, фільми, а потім сценічний мюзикл. Що ви взяли звідси при розробці її передісторії? Чи було щось, що може бути не важливим для середнього глядача, але ви вважали особливо повчальним?
Laura Kittrell: Два фільми, особливо перший, були нашою «полярною зіркою». Я дуже добре знайома з мюзиклом, і наш кастинг постійно його співає. Це, я маю сказати, трохи менше повплинуло на речі, але я його шанувальниця. У серіалі ми розвиваємо персонажів батьків більше, ніж у фільмі.
У книгах персонаж Еви володіє художною галереєю, чого ми не робимо у серіалі та не посилаємося на це жодним чином. Але це запалило мозку трохи щось: «Яка б була робота цієї жінки? Хто б вона була поза своїм шлюбом та роллю матері?» Це був потік, яким ми йшли трохи більше з точки зору посилань, які люди не обов'язково знали б. Це важко, тому що шанувальники фільму настільки захоплені, що я відчуваю, що вони знатимуть все.
Ви відчували, що мусили дотримуватися безперервності, чи у вас була свобода щось коригувати? Наскільки багато ви знали, що потрібно включити або хотіли зберегти?
Kittrell: Ми знали, що ніколи не можемо суперечити фільму. Типовий «туго натягнутий канат», на якому ми йдемо у серіалі, це те, що персонаж повинен мати ріст протягом, сподіваємось, багатьох сезонів. Вона повинна рости, але також залишатися людиною, яка у фільмі може рости знову.
Щось, про що ми багато говорили — це те, що, оскільки вона підліток, вона не обов'язково має впевненість, яку вона має у фільмі. У фільмі їй погано, що люди неправильно її оцінюють та до неї зле, але вона не особливо цього не приймає особисто та не думає: «Чи я справді така, як вони про мене кажуть?» Вона не вірить цьому про себе, але коли ти підліток, ти справді інтеріоризуєш ті речі, які люди говорять. Отже, це було щось, що ми завжди думали, що можемо дослідити, але ми навмисно не робили нічого, що б скасувало щось, що відбувається у першому фільмі.
Тонально тут баланс між комедією та більш драматичними аспектами. Як ви дійшли цього тону та як це виглядало, коли ви його розвивали?
Caroline Dries: Тон обманливий для нас обох. Це ні повна чистокровна комедія, ні дійсно суха драма. І тоді є YA елементи, де речі відчуваються новими вперше, і вони мають аспіраційний характер, і у вас є ця історія «риба поза водою».
Ми знали, що це спочатку мусить мати сюжетний двигун, що може підтримувати вісім епізодів драми, а потім усі епізоди потребують цього емоційного дна, де Elle проходить емоційну подорож та отримує глибокий урок. Ми менше турбувалися про те, чи це було смішно або драматично.
Ми були як: «Які людські речі відбуваються з дітьми у старшій школі та які є наші історії як дорослих, оглядаючись назад? Що сформувало нас?» Беремо з правди, а потім ви можете її перекрутити та зробити деякі з цих ситуацій дуже смішними. Але в кінцевому рахунку, Elle — це людська істота, яка проходить крізь важкі речи.
Завершивши другий сезон, ми тепер знаємо, що занадто далеко та що відчувається дурниці. Elle та Eva — це своєрідно найбільш підвищені персонажі у серіалі. Все інше навколо них потрібно бути обґрунтованим, або потяг упаде з рейок.
Коли ви розробляли сезон, які були деякі наративні виклики, які ви були особливо задоволені вирішити?
Kittrell: У нас є центральна таємниця протягом сезону, і у нас були багато різних винуватців. Як тільки ми нарешті приземлилися на людину, яку це було, це було дуже задовільно. Був також епізод шість, який ми просто називали “The Breakfast Club епізод.” Ми намагалися виясни, як зібрати всіх в одне місце одночасно, щоб вони працювали разом та розв'язували цю таємницю. Як тільки ми з'ясували, що вони навмисне вирішили "Breakfast Club" себе у школу, це була дійсно задовільна спосіб розповісти цю історію нам.
Dries: Ми також хотіли віддати данину фільму та побачити Elle як адвоката якимось чином. Тому було важливо для нас мати її постати перед групою людей, які недооцінювали її, та сказати: "Насправді, ось що сталося," та зібрати кусочки разом.
До епізоду сім, вона з'ясувала цей Кубик Рубіка страхування від шахрайства та змогла коротко описати свій план. Це був великий момент для нас. Ми дійсно хотіли використати той Nokia рингтон, який такий звичний звук 90-х років, та мати цей момент "готча". Тому ми напружилися, щоб все налаштувати та провести цей шпигель.
Kittrell: У нас просто був список речей 90-х років, які ми хотіли спробувати якось вписати в деякій момент. І спосіб, як ми з'ясували, як зробити Star 69, був дуже задовільним.
Як ви дійшли Сіетла як місця розміщення серіалу та які елементи міста ви хотіли захопити, без занадто великого опертя на стереотипи?
Kittrell: Рік 1995 дійсно допоміг вирішити проблему Сіетла, знаючи, що ми хотіли б, щоб вона була рибою поза водою, та просто дивлячись на карту США та питаючи себе: “Що відчувається по-іншому від Harvard?”
У нас є багато пошани до Сіетла та Сіетла того часу. Іноді ми посилалися б на Сіетл у кімнаті як на "Сіетл" в лапках, тому що ви мусите опиратися на [стереотипи] таким же чином, як ми іноді агресивно опираємось на Bel-Air та LA стереотипи.
Якби нам було потрібно для комедії, ми б мусили опиратися на лапки "Сіетл," але просто коли ми насправді розглядаємо текстуру місця, бажаючи бути автентичними та Сіетлу, який ми любимо.
Є деякі чудові локації Сіетла тут, як Pike Place Market. Чи можете ви розповісти про оживлення їх?
Kittrell: Наша дизайнерка-постановниця, Lauren Kelsey, перетворила панельну барку на Rainforest Cafe.
Dries: Ми дійсно пішли та знімали B-roll одиниця у Сіетлі. Вони насправді пішли на Pike Place Market, тому ми були принаймні на зовнішній стороні. Локація Carpet Mart була заснована на місці, з яким Лаура виросла у Міссісіпі, але я відчуваю, як це були копійки за дюжину у Сіетлі — місце, яке використовується як одна річ протягом дня, а потім гурт грає там ночами з недолітніми вечірками.
Наша послідовність вступних титрів спеціально протиставляє моменти Сіетла та Bel Air. Ми це зробили, тому що розуміли, що у 2026 році молоді глядачі не мають контексту того, як Сіетл насправді виглядав у 90-х роках, тому що так багато морфувалось в одну естетику незалежно від того, де ти живеш. Було важливо для нас трохи просвітити аудиторію через цей своєрідний сага комірку наших вступних титрів. Це було дуже навмисно.
Фото: Prime Video
